Хмельницька область славиться своїм сільськогосподарським виробництвом. Особливо, подоляни люблять вирощувати цукровий буряк. Відповідно на території краю активно будувалися цукроварні. Сьогодні ми більше поговоримо про історію цукрового заводу у Хмельницькому. Більше інформації дізнайтеся на сторінках сайту khmelnytskyi.one з посиланням на “Є”.
З чого все почалося
В Україні цукрові буряки почали сіяти у 1820-х роках. Вже через кілька років перші цукроварні почали з’являтися на Поділлі.
У місті Городок у 1839 році почала працювати перша цукроварня. Її збудував барон Гейсмар. Це підприємство стало відоме через те, що вперше в галузі використовувалася парова машина. Також у 1846 році у городоцькій цукроварні відбулася аварія — впав димар і в результаті 6 робітників загинуло, а 17 отримало поранення.
Історія Чорноострівської цукроварні
З 1744 року родина Пшездецьких володіла містечком Чорний Острів. Великий внесок у розбудову Чорного Острову доклав Костянтин Пшездецький, який понад тридцять років був маршалом подільської шляхти. Він доклав зусиль до збільшення колекції в галереї живопису, відкрив повітове училище та збудував цукрове підприємство. Цукроваріння, яка була збудована у 1849 році, виробляла до 80 тисяч пудів цукру на рік та приносила родині Пшездецьких стабільний дохід.
У 1879 році підприємство взяв на десять років в оренду проскурівський купець Соломон Гершкович Маранц. Цукроварню здала в оренду Ельжбета Пшездецька, яка не цікавилася господарською діяльністю. Саме цим скористався Маранц, який склав угоду оренди таким чином, що до кінця її дії все обладнання цукроварні стало власністю проскурівського купця. Він перевіз обладнання цукрового заводу у Проскурів та залишивши пусті стіни Пшездецькій у Чорному Острові.
Цукровий завод у Проскурові був найбільшим та найпотужнішим підприємством
У 1890 році Соломон Маранц купив на околиці Проскурова хутір де побудував новий цукровий завод. За 346 тисячі рублів був збудований двоповерховий корпус з відділенням для парової машини. Також були збудовані чотириповерхові виробничі приміщення, триповерхова казарма, їдальня, лазня, лікарня, аптека для робітників. Крім того, до новоствореного заводу проклали залізничні колії. За допомогою залізниці до заводу привозили буряки та вивозили готову продукцію.
Досить тривалий час цукровий завод Маранца був найбільшим підприємством в місті Проскурів. На цьому заводі працювало майже 500 осіб. Згодом Соломон Маранц відкрив ще один цукровий завод на Поділлі — у місті Бар (сучасна Вінницька область).
На жаль, у 1907 році цукровий завод в Проскурові був на межі збанкрутування. Це результат кількох чинників: криза, відхід Соломона Маранца від справ через вік та невміле керівництво його сина. Саме тому акції підприємства купив купець Ілля Левінзон. Але відома цукроварня працювала недовго, адже настала Перша світова війна і тому завод не працював п’ять років.
Відновлення роботи підприємства
За радянських часів цукровий завод був націоналізований, проте цукроварня так і не працювала. Але у 1922 році 1-а Червонокозача дивізія, що дислокувалась у Проскурові, взяла колишній завод у п’ятирічну оренду. Таким чином підприємство відновило свою роботу і через два роки вже були наймані 110 робітників та відбулася перша варка цукру. Робота заводу стабілізувалася, але на початку XXI століття знову відбулася криза, яка торкнулася роботи підприємства.
Ось така історія одного з найстаріших заводів в місті Хмельницькому. Сподіваємося, наш матеріал був для вас пізнавальним і ви більше дізналися рідне місто.
