Понінківська картонно-паперова фабрика відома далеко за межами області. Адже багато українців писали у шкільних зошитах, які були зроблені у селі Понінка Полонського району Хмельницької області. Підприємство десятки років тому виробляло 25% зошитів від загальносоюзного обсягу. Відповідно у понінських зошитах писали не лише українці. Сьогодні ми поговоримо про історію створення та становлення Понінківської картонно-паперової фабрики. Більше інформації дізнайтеся на сторінках сайту khmelnytskyi.one з посиланням на ukurier.gov.ua.
Папірня князя Понінського
У 1787 році в населеному пункті була створена папірня князя Понінського. На ній працювало спершу лише чотири кріпаки. І аби виготовити папір використовували старі речі з домотканого полотна. Проте з часом сировину замінили на волокна льону та конопель. У ті часи папірні називали паперовими млинами, адже працювали підприємства завдяки руху води. Згодом почали з’являтися парові машини.
У 1840 році папірня почала виготовляти продукцію за допомогою машинного виробництва. Підприємство з роками розвивалося, вдосконалювалося і у 1882 році на фабриці працювало вже 62 робітники. У цей період Понінківська фабрика перейшла до Дитятківського акціонерного товариства. А на початку ХХ століття вважалася найпотужнішою паперовою фабрикою на території України.
Лляного волокна з кожним роком ставало все менше і у 1912 році целюлозу для паперу почали виробляти із соломи.
Подальший розвиток підприємництва
У 1921 році на фабриці було відкрито професійно-технічну школу. А вже через вісім років була запущена нова котельня та електростанція.
Друга світова війна припинила роботу підприємства. Після звільнення області від окупантів економіка почала поступово відновлюватися. Понінківська фабрика також почала працювати. Після війни на підприємстві виготовляють шкільні зошити у кількості 1 мільярд штук на рік. Також Понінківська картонно-паперова фабрика займалася виробництвом картонної продукції, картонних фільтрів для виробництва шампанського, підпергаменту для фасування вершкового масла тощо.
Робота заводу у незалежній Україні
У 1994 році завод був приватизований. Проте для підприємства настали не прості часи, адже целюлозу отримували з Росії, а шкільні зошити реалізовували аж на Камчатці.
У 2002 році фабрика стала банкрутом, а через три роки остаточно зупинилися. Трудовий колектив з трьох тисяч працівників скоротився до 250. Робітники місяцями не отримували заробітну плату, проте на роботу ходили. Завод почали поступово “вирізати” на металолом. Потрібно зазначити, що на підприємстві функціонувало шість паперових машин, які вважалися мінізаводами. В результаті, залишилося три.
Але Понінківській картонно-паперовій фабриці пощастило і з нею почав працювати інвестор з Об’єднаної картонної компанії. Підприємство відновили, збільшилася кількість працівників, зросла заробітна плата.
Додамо, що на зміну целюлозі прийшла макулатура, а це збереження тисячі кубометрів деревини. Саме тому фабрика не лише наповнює бюджет селища, а й дбає про екологію та зберігає ліс.
Завод замість шкільних зошитів почав виготовляти гофрований картон, який став головною фішкою оновленого підприємства. Сучасне обладнання дає можливість виробляти папір, картон, паперово-картонну тару різних розмірів. Також є можливість друкувати логотип на коробках.
Ось така історія відомої Понінківської картонно-паперової фабрики, яка з невеликої папірні перетворилася у потужне підприємство. Сподіваємося, наш матеріал був для вас цікавим і ви більше дізналися інформації про рідний край.
