Традиції хмельницьких пивоварів сягають глибини століть. Так, серед міських виробництв давнього Плоскирова є відомості про існування у 1570 році броварні, яка варила пиво не лише для плоскирівчан, а й відправляла його в інші міста, зокрема Камʼянець-Подільський. В “інвентарі Плоскирівського староства 1775 року” можна знайти відомості про плоскирівських ремісників-броварів, а у “Камеральному й топографічному описі Подільської губернії” 1797 року – повідомлення про пивоварне підприємство. У Проскурові діяв старий пивоварний деревʼяний невеликий завод, в якому виварювалося пиво з ячмінного солоду. Також дізнавайтеся про розвиток аптекарської справи Людвіга Деревоєда. Далі на khmelnytskyi.one.
Перші броварні
Протягом 19 століття кількість пивоварень у Проскурові то збільшувалася, то зменшувалася. У 1881 році у місті працювали три приватні броварні, а вже у 1884 році залишився лише один пивоварний завод, власником якого був єврей Антон Вівіцис. Броварня була примітивною, за рік робила максимум 22 варки пива, працювала досить нерегулярно й незабаром взагалі припинила своє існування. У 1890-х роках Проскурів залишився без пивоварні. На цю прогалину звернув увагу доволі успішний на Поділлі виробник Леон Генріхович Кляве, який на той час вже не перший рік був орендарем та управлінцем великої пивоварні дворянки Марії Львової у Чернятині Літинського повіту, однак вирішив заснувати власну справу. У грудні 1898 року Кляве подав заявку у Проскурівську міську думу з клопотанням про продаж йому земельної ділянки на новому плані навпроти вокзалу вздовж Летичівської дороги для будівництва нового пивоварного заводу. 15 квітня 1899 року, сплативши у міську скарбницю 9 тисяч рублів, Л. Кляве отримав право на користування пʼятьма десятинами землі й одразу ж розпочав будівництво підприємства. Наприкінці 1901 року Проскурівський пивоварний завод випустив першу продукцію.
Родина пивовара
Родина Кляве мала походження з Німеччини (Ельзас), звідки на початку 18 століття емігрувала на західні польські землі Померанії, а у 1811 році – до Варшави. З документів 1820-х років відомо, що трьом братам Кляве на той час вдалося міцно закріпились у місті. Август був майстром слюсарної справи. Людвіг мав у власності вітряк та займався пекарською справою. Генріх теж займався пекарською справою – був старостою цеху пекарі, мав власну пекарню у Варшаві та млин біля міста Прушкув. У Генріха Кляве було 6 дітей з першою дружиною Анною Рушерт. Після її смерті у 1837 році він деякий час жив сам, але у 1844 році побрався вдруге з Юліаною Вуяковскою.
У цей час він вирішив змінити бізнес і за допомогою двох зятів створити сімейну пивоварну компанію. У 1846 році вони придбали на аукціоні Варшавську броварню “Schöffer Glimpf” і того ж року на її базі заснували пивоварну компанію “Haberbusch, Schiele i Klawe”. Всі витрати на заснування компанії профінансував Генріх Кляве. Новостворена компанія стала швидко розвиватись: модернізувала виробництво, налагодила варку популярних сортів баварського пива та придбала дві невеличкі варшавські пивоварні. Вже у 1850-х роках “Haberbusch, Schiele і Klawe” стала однією з найбільших у Польщі пивоварних компаній – виробництво сягало 120 тисяч відер пива. У 1865 році Генріх Кляве вирішив піти з компанії та залишити справу зятям. З цього часу компанія отримала назву “Haberbusch i Schiele” й успішно діяла до її націоналізації у 1946 році.
Завод у Камʼянець-Подільському
Від шлюбу з Юліаною Вуяковською Генріх Кляве також мав 6 дітей, а серед них – сина Леона-Віктора, який народився у 1846 році у Варшаві, здобув політехнічну освіту у Німеччині та на початку 1870-х років влаштувався директором на цукровий завод у містечку Городок Подільської губернії. У 1876 році одружився з Геленою Квяковською, з якою мав трьох дітей – сина Збігнева та доньок Ірену та Юліану. На початку 1880-х років Леон Кляве вирішив зайнятись власною справою, залишив директорську посаду та взяв в оренду пивоварний завод графині Ігнатьєвої у селі Нове Поріччя, що неподалік від Городка. За його вмілого господарювання цей завод став найпотужнішим у Камʼянецькому повіті – у 1887 році тут працювало 19 робітників та було зварено 20 тисяч відер пива.
Але вже невдовзі Л. Кляве відмовився від оренди заводу, адже отримав чудову пропозицію стати управлінцем найсучаснішої на той час на Поділлі броварні дворянки Марії Львової у Чернятині Літинського повіту. На підприємстві, яке було збудоване у 1886 році, Леон Кляве за короткий час довів обсяги виробництва до найбільших у губернії. У 1890-х роках Л. Кляве оформив довгострокову оренду Чернятинського заводу та успішно керував ним до 1918 року. Завод утримував позицію лідера серед броварень губернії та нарощував виробництво. Наприклад, у 1906 році тут зварили пива на 86 тисяч рублів, а у 1912 році – майже на 200 тисяч рублів.
Також дізнавайтеся про сміттєпереробний завод у Хмельницькому.
Проскурівська броварня
На момент початку будівництва пивоварного заводу у Проскурові Леон Кляве був доволі досвідченим виробником та вмілим бізнесменом. Тому не дивно, що продукція Проскурівського пивоварного заводу досить швидко здобула визнання серед споживачів і фахівців: пиво отримало золоту медаль та Гран-прі на міжнародній виставці у Брюсселі (1905), срібну медаль на Донсько-Кубанській сільгоспвиставці у Ростові-на-Дону (1906), а ячмінний солод на Всеросійській виставці пивоваріння у Санкт-Петербурзі (1909) увійшов до трійки найякісніших продуктів пивоваріння імперії.
З кожним роком завод Кляве все більше розбудовувався і нарощував потужності. У 1910 році в описі майна значилися триповерхова цегляна споруда пивоварного заводу, двоповерховий цегляний будинок і служби. А вже у 1916 році підприємство мало пʼятиповерхову цегляну споруду пивоварного заводу. Основним виробничим устаткуванням на той час були: сусловарний і брагопереробний чани, два заторних й два бродильних чани, паровий двигун потужністю у 131 кінську силу. Працювало на заводі до 50 робітників, продукції вироблялося на сотні тисяч рублів. Основними сортами пива були “Баварське” та фірмове.
Показовим було ставлення Л. Кляве до роботи: майже весь час він займався справами підприємства. Старожили розповідали, що з власного будинку Леона Генріховича до пивзаводу йшов підземний хід і господар броварні у будь-яку мить міг зʼявитися на виробництві. Таке завзяте ставлення до роботи надало Л. Кляве величезного авторитету у Проскурові. Недарма у 1910 році його обрали гласним міської думи. Революційні події 1917 року вплинули на всі сфери життя як країни, так і міста. На пивоварному заводі того року виникли проблеми з сировиною, а наступного року виробництво зупинилось. Л. Кляве разом з родиною вимушений був виїхати з країни. Згодом завод продовжував випускати пиво під іншим керівництвом і з іншою назвою. Під час Другої світової війни виробництво скоротилося, але після війни завод відновив роботу, зберігаючи традиції пивоваріння. У 21 столітті збереглися майже всі споруди старого заводу, збереглися й славетні традиції якісного пивоваріння, що заклав Леон Генріхович Кляве.
Джерела:
- Єсюнін С. М. “Хмельниччина: минуле, що дивує”;
- https://www.khm.gov.ua/uk/content/do-istoriyi-hmelnyckogo-pyvovarinnya-promyslovec-leon-klyave
- https://www.khm.gov.ua/uk/content/do-istoriyi-hmelnyckogo-pyvovarinnya-promyslovec-leon-klyave