Гончарство в Україні має давню історію. Цим видом діяльності займалися предки задовго до нашої ери. Сьогодні ми поговоримо про історію гончарства на Поділлі та у Хмельницькій області зокрема. Більше інформації дізнайтеся на сторінках сайту khmelnytskyi.one.
Гончарство на території Подільської губернії
У нашому регіоні у XVI — XVII столітті були створені перші цехи гончарів. Вони були скасовані у 1900 році, проте гончарські традиції намагалися зберегти.
У 1912-1913 роках в Україні було понад 12 тисяч гончарів. А найбільше гончарів було зосереджено у Подільській губернії — 2850, що становило 20% від загальної кількості. Через кілька років керамічна промисловість в нашому регіоні охоплювала 143 населених пунктів, а залучено було в цій галузі понад три тисячі гончарів.
Поступово гончарство в Подільські губернії розвивалося і кількість гончарів зростала. Потрібно зазначити, що це сфера діяльності мала родинний характер і майстерність передавалася від батька до сина, проте також були і учні.
Додамо, що у нашому регіоні був поділ на гончарів: бідні та заможні. Бідніші майстри продавали невипалені вироби заможним майстрам або скупникам.
Радянський період: яке було гончарство в регіоні
У радянські часи гончарів примушували вступати в колгоспи або працювати в артілях чи колгоспних гончарнях. На Поділлі функціонувало три артілі у 1926 році. Нагадаємо нашим читачам, що артіль — це добровільне об’єднання людей однієї професії або ремесла для спільної праці.
Початок 30-х років минулого століття був складним періодом для гончарів Поділля. Майстрів поменшало, зникли вироби з підполивним малюванням, адже вони були дозволені лише в артілях. Також мали змогу займатися гончарством дома лише майстри, які працювали в артілях та колгоспах. За порушення закону були великі штрафи, руйнували гончарні круги, горни.
У 1950-60-х роках домашнє гончарство продовжує занепадати. Артілі були реорганізовані у фабрики і це позначається на якості виробів. Гончарські осередки зникають, кількість домашніх майстерень також скорочується, як і кількість майстрів.
У період незалежності України інтерес до гончарства зріс, але разом з тим закриваються фабрики та заводи. Гончарів стає дедалі менше на Поділлі. До прикладу, у місті Смотрич у 2014 році пішов з життя останній гончар.
У яких населених пунктах процвітало гончарство на Хмельниччині
- Місто Смотрич має давню історію і був видатним осередком гончарства у ХХ столітті. У цьому населеному пункті виготовляли теракотовий, димлений, полив’яний і мальований посуд, який вражав своєю красою та мотивами. Додамо, що для Смотрича є характерне зображення пташки на гілці з листочками. Згодом був і інший декор. До прикладу, цікаві були “смугасті” миски.
- А ось Адамівка, Зіньків та Пирогівка на початку ХХ століття посідали перше місце щодо кількості майстрів в Подільській губернії. — 887 гончарів.
- Великий осередок був у селі Адамівка. У цьому населеному пункті виготовляли макітри, горщики, банки, слоїки тощо. Розпис виробів також був цікавий. Його робили косими лініями, смужками, рисками.
- У селі Пирогівка працювало понад сто гончарів на початку ХХ століття, проте з часом їх кількість значно зменшилася. У 80-х роках минулого століття у населеному пункті працювали лише троє майстрів.
- У Новоушицькому районі, у селах Замівці і Жабинці також мешкало близько ста гончарських родин. Вони виготовляли простий посуд, який був оздоблений розписом темно-брунатним ангобом.
Ось така історія розвитку гончарства на Поділлі. Сподіваємося, наш матеріал був для вас цікавим і ви більше дізналися інформації про рідний край та цікаве ремесло.
