Майже три місяці триває війна на території України. Мільйони українців були змушені покинути свої домівки та поїхати на захід України або за кордон. Майже 40 тисяч вимушених переселенців переїхали у Хмельницький. Наш регіон знаходиться в тилу, тому у Хмельницьку область приїжджає багато українців з Миколаєва, Харькова, Маріуполя, Ірпеня, Бучі, Гостомеля тощо. Дехто орендує квартири, живуть у родичів або звертаються до волонтерів. Сьогодні ми поговоримо про вимушених переселенців, які живуть у колишньому гуртожитку. Більше інформації дізнайтеся на сторінках сайту khmelnytskyi.one.
Мав бути готель
У селі Ружичанка 77 вимушених переселенців живуть у хостелі у якому триває ремонт. За інформацією “Суспільне” власником приміщення, в якому живуть люди, є Олександр Грулевський. Він викупив колишній гуртожиток дорожників та хотів зробити з нього готель. Проте війна внесла свої корективи. Коли почалася війна ремонт в майбутньому готелі був незакінчений. Олександр вирішив приймати переселенців, які з зони бойових дій прямували до польського кордону. У хостелі безкоштовно щодня зупинялося близько 120 людей. Жили у колишньому гуртожитку кілька діб. Проте 77 внутрішніх переселенців вирішили залишитися жити у хостелі.
Яна Кравченко мешкає у колишньому гуртожитку дорожників, який перетворився на сімейний гуртожиток, з чоловіком та двома дітьми. Жінка зазначає, що живуть безкоштовно і її все влаштовує: місця вистачає, їм зручно. Місцева мешканка дала для користування сім’ї електроплиту. Це дуже цінний подарунок, адже кухня в гуртожитку одна на 77 людей.
Чоловік Яни — Віталій допомагає місцевим за продукти, тому що того, що привозять волонтери не вистачає.
Власник гуртожитку сплачує за комунальні послуги
Власник хостелу зазначає, що за комунальні послуги: електрику та водопостачання сплачує самостійно. Інколи допомагають переселенці. За місяць за електрику доводиться платити близько 35 тисяч гривень, а за воду — 2 тисячі гривень.
Олександр зазначає, що в гуртожитку працює одна електрична плита, якої вкрай не вистачає для 77 переселенців. Також не вистачає пральної машини, постійно виходять з ладу мікрохвильові печі.
Переселенка з Миколаєва Наталя зізнається, що готують їжу по черзі і тому інколи борщ недоварений чи картоляне пюре сире. Жінка зазначає, що виходить готувати і о п’ятій, і о шостій ранку.
Нагадаємо, що у Хмельницькому та області є багато центрів допомоги для переселенців, які надають тимчасове або постійне житло. І звичайно найбільше бажання не лише переселенців, а й всіх українців аби в країні закінчилася війна і всі повернулися у рідні міста.
Чудово, що у нашому регіоні є такі небайдужі підприємці, які допомагають вимушеним переселенцям. Сподіваємося, що добро, яке вони роблять, повернеться їм сторицею. Мирного неба всім нам!
