Село Пилява розташоване у Старосинявському районі Хмельницької області. Населений пункт має давню історію та заснований у 1420 році. До кінця ХVІІІ століття в містечку Пиляві школи не було. Селяни навчалися різним ремесла та вмінням у досвідчених майстрів. Загалом, в селі вміли читати та писати лише писар і священник. Проте з часом у селі з’явився навчальний заклад, який пережив, як злети, так і падіння. Більше інформації про становлення освітнього закладу у селі Пилява читайте на сторінках сайту khmelnytskyi.one.
Історія створення однокласного училища та школи для дівчат
Перший навчальний заклад у Пиляві з’явився після скасування кріпосного права — 1876 році. У населеному пункті створили міністерське однокласне училище для хлопчиків, яке було одне на всю волость. Училище було розташоване у приміщенні колишньої корчми та мало одну класну кімнату в якій навчалося 12 хлопчиків. Навчав учнів священник.
Вже у 1898 році у Пиляві був заснований навчальний заклад для дівчат — двокласна церковноприходська школа, яка знаходилася у дяківській хаті. У школі мали змогу навчатися дочки заможних селян, їх кількість була обмеженою — до десяти учениць. У навчальному закладі дівчати вчили Боже слово, церковний спів, арифметику, граматику, слов’янську мову.
Обидва освітні заклади працювали та набирали учнів і станом на 1912 рік у Пиляві здобували освіту півсотні дітей.
Подальший розвиток освіти у Пиляві
У 1917 році освітній процес у Пиляві почав змінюватися. Замість церковноприходської школи радянська влада створила єдину трудову початкову школу з чотирирічним навчанням. Вже через п’ять років діти почали навчатися у колишньому будинку Пилявської волості, адже попередня будівля була тісною та погано освітленою. У 1923 році у Пиляві відкрили початкову єврейську школу у якій навчалося 80 школярів.
Влада почала ліквідовувати неписемність серед дорослого населення. В населеному пункті були створені гуртки лікнепу, ті хто вмів писати та читати навчали неписемних по хатах. Таким чином з 1925 по 1936 роки три тисячі селян навчилося читати та писати.
У 1930 році була відкрита семирічна політехнічна школа, а через два роки розпочали будівництво десятирічної школи. Друга світова війна внесла свої корективи і будівництво навчального закладу припинилося та відновилися роботи у післявоєнний період.
Крім того, німецькі загарбники завдали значних збитків школі. Навчальні приміщення були перетворені на німецький госпіталь та конюшню, складську будівлю зруйнували, знищили й будинок єврейської школи. Також були знищені підручники, прилади, шкільні меблі.
Після звільнення області від фашистських окупантів, навчальний процес у Пиляві відновили. Станом на квітень 1944 року до школи прийшло 276 дітей, яких навчали 12 педагогів. Проте школа була в плачевному стані: не було ні підручників, ні зошитів, ні достатньо кількості меблів. Вчителі самостійно зробили для першокласників букварі, збирали книги по селі.
Проте станом на 1946 рік всі школярі були забезпечені підручниками, зошитами, а у дев’яти класах були парти. Школа почала розвиватися.
За часів незалежності України освітній процес дещо змінився, особливо, це стосується сільської місцевості. Адже населення почало мігрувати до міст і відповідно кількість дітей зменшилася. У зв’язку з цим у пилявській школі скасували групи продовженого дня, а навчальний процес був переведений на п’ятиденний робочий тиждень. Згодом приміщення школи у Пиляві потребувало капітального ремонту, проте фінансування не було. Саме тому Пилявська школа була переведена у приміщення адмінбудинку у селі Олексіївка.